Незвичайна система водопостачання

Тель Беер-Шева надає рідкісну можливість познайомитися з плануванням міста часів Першого Храму. Управління природи і парків Ізраїлю відреставрувало стародавні будівлі із використанням глиняної цегли, а недавно ще й відкрило для відвідувачів древню систему водопостачання. У 2005 році UNESCO внесла Тель Беер-Шеву до списку об'єктів Всесвітньої спадщини.

Основні місця для відвідання: Колодязь біля міської брами Вівтар Система водопостачання Оглядові майданчики Вежа на вершині пагорбу Заходи Управління природи і парків Ізраїлю щодо поліпшення обслуговування відвідувачів та охорони місця Зусиллями Управління організовано парковку,
побудовано туалети і встановлено пояснювальні знаки. Управління також реставрувало стародавні споруди і побудувало оглядову вежу. Як дістатися: З кільцевої дороги Беер-Шева (дорога 40) поверніть на схід на дорогу 60, після чого відразу поверніть на південь, до перехрестя Тель-Шева, на якому поверніть праворуч на Тель-Шеву. Приблизно через 2 км поверніть праворуч до Національного парку. Додаткова інформація Національний парк Тель Беер-Шева знаходиться на вершині невеликого пагорба на схід від сучасного міста, на перетині струмків Хеврон та Беер-Шева. У часи стародавнього Ізраїлю (X ст. до н.е.) тут було побудоване укріплене адміністративне місто для забезпечення державного управління на півдні країни. 

Місто, що покриває весь пагорб (12 дунамів), було побудоване за готовим планом: всі дороги прямі, біля воріт починається кільцева дорога, яка проходить вздовж стіни всього міста. Будинки із зовнішньої сторони кільцевої дороги побудовані впритул до стіни. З обох боків квадратної площі відходять дві додаткові дороги, що перетинають все місто і розділяють його на дві майже рівні частини. На вершині пагорба підносяться публічні споруди. Можливо, що тут був храм.

Екскурсійний маршрут 1. Чотирирогий вівтар Поруч з касою стоїть вівтар. Його знайшли по частинах – його каміння використовували для будівництва стародавнього складу. Археологи знайшли камені зі складним різьбленням і спромоглися відтворити великий вівтар. Кіптява на каменях свідчить про те, що на вівтарі приносили жертви. Можливо, якомусь іудейському цареві набрид цей ритуал, то ж вівтар і розібрали. Оригінальний вівтар знаходиться в музеї Ізраїлю в Єрусалимі – в Тель Беер-Шеві виставлена його копія. 

2. Вхідні ворота і колодязь Ворота побудовані з каменів, поверх яких викладено шар глинобитних цеглин. Поруч з воротами, за межами стін, вирито колодязь глибиною 70 м. Створення колодязя такої глибини в період стародавнього Ізраїлю є вражаючим технологічним досягненням. Стіни міста типові для міст тих часів – це подвійні стіни, простір між якими забудовувався. Цегляні частини стін були відреставровані. Місто, захищене стінами має чітке планування – всі дороги Тель Бер-Шеви ведуть до центральної площі. Уздовж вулиць побудована складна дренажна система для відводу зайвих вод за стіни та за межі міста. 3. Головні ворота та вхідна площа Головні ворота захищені двома потужними вежами, за якими розташовується вхідна площа. Археологи вважають, що така площа, характерна для міст біблійного періоду, згадується в Біблії як площа при міській брамі (Друга книга Хронік 32: 6). Це головна площа міста, на якій збиралися жителі і де був ринок. Уздовж стін Тель Беер-Шеви йде кільцева дорога, до якої вели інші дороги, які перетинають місто. 4. Міські будівлі Маршрут проходить між міськими будинками. Перша будівля, "палац", використовувалася вищими чиновниками.

У цієї споруди є вхідний коридор і два вимощених зали, ймовірно, використовувалися для офіційних заходів. Тут також є житлові кімнати, кухня і склад. На західній стороні кільцевої дороги була виявлена стародавня бруківка, яка підтверджує той факт, що план міста був реалізований без змін. Коло дороги був виявлений "Підвальний будинок" – будинок з фундаментом на глибині 4 м. Дві кімнати будівлі являли собою підземні підвали. Можливо, що його фундамент закладено настільки глибоко через те, що будинок був побудований на місці знесеного храму. Будинки з лівого боку древньої дороги прибудовані до стіни. Всі вони однакові. Кожен будинок складається з трьох-чотирьох кімнат: вхідний зал, який міг слугувати двором або зоною для приготування їжі, звідки сходи ведуть на дах, між ними розташовуються два складських приміщення та колонада (можливо, в одній з кімнат тримали худобу). Для сну відводилася задня кімната, яка прилягала до міського муру.

5. Оглядова вежа З оглядової вежі відкривається вид на весь пагорб та долину Беер-Шева. У підніжжя вежі видно залишки фортеці римського періоду, відновленої на початку арабського панування. 6. Склади Далі маршрут проходить повз три великі будівлі загальною площею близько 600 м2. Кожна будівля розділяється двома колонадами на три довгі частини. Середня частина служила коридором для переміщення вантажів на ослах, частини ліворуч і праворуч використовувалися як складські місця. У цих будівлях були знайдені сотні горщиків. Вівтар Тель Беер-Шеви був відновлений з каменів, знайдених в північній стіні цих складів. 7. Система водопостачання Цікавим моментом туру є система водопостачання X ст. до н.е. Величезна квадратна шахта із стінами, викладеними каменем, спускається на глибину 15 метрів. По мірі збільшенням глибини шахти її стіни звужуються, що необхідно для забезпечення її стабільності. Незважаючи на велику глибину, шахта не досягає ґрунтових вод.

Система водопостачання Тель Беер-Шеви складається з великого резервуара для збору води під час обводнення струмка Хеврон. Незважаючи на те, що 3000 років тому струмок протікав ближче до пагорба, переведення його води до резервуару вимагало неабиякої кмітливості та інженерних здібностей. Огляд резервуару справляє сильне враження. Його обсяг становить 600 м3, стіни викладені оригінальним шаром гіпсової штукатурки. Коли велися розкопки резервуару, в ньому були знайдені сім шарів гіпсу, п'ять з яких відносяться до Залізного століття.

У Залізному столітті стався тектонічний зсув, через що дах резервуару був укріплений додатковими стінами. На опорній стіні всередині резервуару можна побачити, як ремісничі працювали з гіпсом на прикладі одного з шарів Залізного століття. Працівники робили гіпсові "млинці" і приліплювали їх на стіни резервуару. Після цього вони розмазували гіпс руками - це видно за відбитками долонь на гіпсі. Два верхніх шари були додані пізніше – ймовірно, під час еллінського періоду. В цей час струмок Хеврон більш не служив джерелом води, і багато частин резервуару більше не використовувалися. Замість цього стали використовувати стоки поверхневих вод на пагорбі. Поруч з виходом видно залишки частини каналу, яким вода Хеврона надходила до резервуару.